Забули пароль?

Реєстрація

компанії

бренди

На сервері відбулася непердбачувана помилка. Вона незабаром буде виправлена

Опишіть помилку/проблему

Ви помітили помилку? Звертайтеся до редакції

A confirmation email has been sent to your {email} email!

Your password has been successfully changed!

Something went wrong. Please try again later.

The password change request has been successfully sent to your email address.

правилами публікації коментарів 

Правила публікації коментарів

Стаття перекладена на українську мову за допомогою автоматичного перекладу. Редакція працює над його покращенням.

ми працюємо над перекладом. Перейдіть за посиланням або скористайтеся Google Translate

Пластична хірургія та косметологія

Методи догляду

Ожиріння &ndash; це хронічне рецидивуюче захворювання, що супроводжується значним збільшенням жирової тканини. У зв&rsquo;язку із цим коротко зупинимось на жировій тканини, її структурі та функціях.

<h2>Жирова тканина</h2>

Крім того, що жир потрапляє в організм із їжею, на нього також перетворюються вуглеводи та білки, якщо вони надходять до організму у надвеликій кількості, що перевищує потреби організму на цей момент.&nbsp;

Жирова тканина утворена із жирових клітин &ndash; адипоцитів (&laquo;адипо&raquo; з лат. &ndash; жир), розташованих групами в пухкій сполучній тканині. Адипоцит складається з однієї великої краплі жиру, що відштовхує ядро й інші органи клітини до периферії. Крім адипоцитів, жирова тканина містить фібробласти, лейкоцити, макрофаги та клітини-попередники жирових &ndash; преадипоцити. Кількість жиру в білій жировій тканині може сягати 85%, причому основну її масу становлять тригліцериди. На різних ділянках тіла зазначають істотну різницю в архітектоніці підшкірної жирової клітковини.

Судин у жировій тканині небагато, але кожен адипоцит контактує принаймні з одним капіляром. При голодуванні кровообіг у жировій тканині посилюється.

В організмі жири виконують безліч незамінних функцій, відповідаючи за:&nbsp;

<ul>
	<li>виробництво гормонів;</li>
	<li>формування нервової тканини;</li>
	<li>створення оболонок клітин;</li>
	<li>побудову шкіри й інших органів.&nbsp;</li>
</ul>

Також жири беруть участь у біохімічних реакціях, наприклад, засвоєнні жиророзчинних вітамінів А, Е, К і D.

У людини, як і у всіх ссавців, жирова тканина представлена двома типами &ndash; білою та бурою.

Функції білої жирової тканини:

<ul>
	<li>теплоізоляція;</li>
	<li>механічний захист (пом&rsquo;якшення ударів);</li>
	<li>накопичення енергії у вигляді жиру &ndash; тригліцеридів та жирних кислот (як основне джерело енергії організм використовує вуглеводи, але не може створити істотного їх запасу);&nbsp;</li>
	<li>продукція цілого спектру речовин-регуляторів, зокрема естрогенів &ndash; жіночих статевих гормонів (особливо важливо в період менопаузи);</li>
	<li>у ній затримуються деякі токсичні речовини (пестициди й інші токсини, що містяться в їжі та воді).</li>
</ul>

Основна функція бурої жирової тканини &ndash; підтримання температури тіла. Найбільше бурої жирової тканини в дитини, яка перебуває в утробі матері, після народження її кількість істотно зменшується. Бура жирова тканина локалізується між лопатками, навколо нирок і щитоподібної залози.&nbsp;

До проблеми надмірної ваги в жінок після 40 років варто підходити з найбільшою пересторогою. Жирова тканина здатна синтезувати жіночі статеві гормони (так званий екстрагонадний синтез), і це додаткове джерело гормонів може пом&rsquo;якшити перебіг клімаксу, зменшити вимивання кальцію із кісток, знизити ризик онкологічних захворювань. Природа протягом багатьох мільйонів років відшліфовувала механізми адаптації, і мода на стрункість не має суперечити здоровому глузду та завдавати шкоди здоров&rsquo;ю.

<h2>Ліпогенез і ліполіз</h2>

Метаболізм у жирових клітинах протікає надзвичайно активно. У періоди достатку вони, як і клітини печінки, здатні синтезувати жирні кислоти з вуглеводів, а під час голодування &ndash; постачати їх організму, вивільняючи з тригліцеридів. Процес синтезу жирів отримав назву ліпогенез, а розщеплення &ndash; ліполіз.

Ліпогенез регулюється реакціями вуглеводного обміну, а кількість ліпідів, відкладених у запас, визначається кількістю вуглеводів у раціоні, а не жирів.

Ліпогенез та ліполіз &ndash; складні багатоступінчасті процеси, в яких беруть участь безліч ферментів і деякі гормони. На мембранах жирових клітин розташовані молекулярні структури &ndash; рецептори, активація яких запускає біохімічні процеси. За накопичення жиру відповідають &alpha;-2-рецептори, а за виділення &ndash; &beta;-рецептори.&nbsp;

На швидкість обміну в жировій тканині впливає її кровообіг. Рясний кров&rsquo;яний потік забезпечує швидке видалення жирних кислот, виділюваних адипоцитами. Тож чим краще та потужніше кровопостачання тканин, тим менше відкладається в них &laquo;баластного&raquo; жиру.&nbsp;

<h2>Усунення жирової складки&nbsp;</h2>

Близько 40% звернень з приводу корекції овалу обличчя вимагають застосування ліполізу.&nbsp;Тому методи зменшення жирової складки користуються заслуженою повагою косметологів.

<blockquote>
Відомі в косметології ліполітичні методи можна розподілити на хірургічні й терапевтичні. Останні, своєю чергоюу, поділяються на інвазивні та неінвазивні.&nbsp;
</blockquote>

До хірургічних методів належать:

<ul>
	<li>ліпосакція &ndash; хірургічне видалення жирової тканини;</li>
	<li>видалення шкірно-жирової складки.</li>
</ul>

Терапевтичні інвазивні методи:

<ul>
	<li>голчастий ліполіз &ndash; застосування руйнуючих жирові клітини електричних струмів (голки-провідники вводяться в жирову клітковину);</li>
	<li>ін&rsquo;єкційний ліполіз &ndash; введення ліполітиків за допомогою мікроін&rsquo;єкцій (мезотерапія).</li>
</ul>

Терапевтичні неінвазивні методи:

<ul>
	<li>прямий вплив на жирову тканину;&nbsp;</li>
	<li>форез ліполітиків &ndash; введення ліполітичних препаратів за допомогою фізичних факторів (іонофорез, фонофорез, фотофорез).</li>
</ul>

Опосередкований вплив на жирову тканину (прискорення ліполізу через стимуляцію кровообігу та м&rsquo;язової активності):

<ul>
	<li>ручний та вакуумний масаж;</li>
	<li>ультразвукова терапія;</li>
	<li>електростимуляція;&nbsp;</li>
	<li>спеціальні вправи.</li>
</ul>

Прямий вплив на жирову тканину є більш специфічним та ефективним. Однак майже всі способи прямого ліполізу передбачають ушкодження шкірних покривів. Тільки форез, тобто апаратне введення речовин, здатний скласти конкуренцію інвазивним ліполітичним методам.&nbsp;

В арсеналі салону краси обов&rsquo;язково мають бути присутні дієві нехірургічні методи. Один з них &ndash; іонофорез ліполітичних речовин.&nbsp;

Переваги введення речовин за допомогою гальванічного струму:

<ul>
	<li>тканини не ушкоджуються і не деформуються, що дозволяє уникнути негативних наслідків (гематом, вираженої набряклості або точкових подряпин);</li>
	<li>безболісність процедури: пацієнт відчуває лише легке печіння або поколювання під електродами;</li>
	<li>речовини в іонізованому стані більш активні, тому їхнє дозування може бути значно меншим, ніж при ін&rsquo;єкційному введенні;.</li>
	<li>відсутнє введення розчинника в тканини, як при ін&rsquo;єкційному способі, що виключає їхню деформацію і місцеві розлади кровообігу. Алергічні реакції, які залежать переважно від ступеня очищення препарату, також практично виключені;.</li>
	<li>поєднання впливу речовини і струму. Під дією гальванічного струму посилюється утворення біологічно активних речовин (гістаміну, серотоніну, ацетилхоліну), активізуються окисні процеси шкіри, прискорюється відновлення епітеліальних та сполучних тканин, підвищується проникність біологічних мембран.&nbsp;</li>
</ul>

Недоліки:&nbsp;

<ul>
	<li>обмежена площа впливу;</li>
	<li>не всі речовини можна вводити за допомогою струму;</li>
	<li>загальносоматичні (онкологічні захворювання, гарячкові стани, гнійні процеси, порушення цілісності значної площі шкірних покривів, системні захворювання шкіри, хронічна серцева недостатність, вагітність, наявність кардіостимулятора, індивідуальна непереносимість струму) та специічні протипоказання (при роботі з обличчям) до електропроцедур.</li>
</ul>

<h2>Електроди для введення речовин</h2>

Апарати гальванічного струму оснащені різноманітними електродами, які можуть бути лабільними (різноманітні металеві насадки) і стаціонарними (пластини для сталої фіксації на тілі).&nbsp;

Найбільше речовини вводиться при застосуванні гальванічного струму з фіксованими електродами. Її кількість в десятки разів вища, ніж при іонофорезі лабільними електродами й у сотні разів &ndash; ніж при мікрострумовій терапії. Великі електроди застосовують на тілі, в лікуванні целюліту й локального ожиріння. Для зменшення жирової складки в субментальній ділянці (&laquo;другого&raquo; підборіддя) застосовують електрод фізіологічної форми &ndash; ниркоподібний.

Гіперемія, яка виникає після впливу гальванічного струму, свідчить про поліпшення мікроциркуляції, що є обов&rsquo;язковою умовою досягнення позитивних результатів процедури. На тлі гіперемії косметичні засоби, нанесені на шкіру, мають у 4-5 разів ефективнішу дію.

<blockquote>
Існує загроза опіку продуктами електролізу, тому слід звернути особливу увагу на захисні прокладки під електродами. Вони мають бути одноразовими, ретельно обробленими і з достатньою товщиною. І, звичайно ж, необхідно стежити за їх фіксацією. У жодному разі не можна дозволяти клієнтам розмовляти під час процедури &ndash; електроди можуть зсунутися.
</blockquote>

&nbsp;

Корекція подвійного підборіддя: альтернативи хірургічній ліпосакції