Забули пароль?

Реєстрація

компанії

бренди

На сервері відбулася непердбачувана помилка. Вона незабаром буде виправлена

Опишіть помилку/проблему

Ви помітили помилку? Звертайтеся до редакції

A confirmation email has been sent to your {email} email!

Your password has been successfully changed!

Something went wrong. Please try again later.

The password change request has been successfully sent to your email address.

правилами публікації коментарів 

Правила публікації коментарів

Стаття перекладена на українську мову за допомогою автоматичного перекладу. Редакція працює над його покращенням.

ми працюємо над перекладом. Перейдіть за посиланням або скористайтеся Google Translate

Наука

Апаратні технології

<hr />
<img alt="" src="https://api.estet.com.ua/upload/cosmetology-post-content/files/11/%D0%90%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%84%D1%83%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D0%9B%D0%B8%D0%B4%D0%B8%D1%8F_1.png" style="width: 240px; height: 240px;" />

Лідія Астафурова, інженер нанотехнологій та медичного обладнання, викладач апаратної косметології Академії сучасної косметології &laquo;Синдикат краси&raquo;

<hr />
Електропорація зарекомендувала себе як процедура, що ефективно омолоджує і інтенсивно зволожує. Вона є гарною альтернативою ін&#39;єкційної біоревіталізації та мезотерапії. Як працює ця методика?

Метод заснований на тій властивості, що кожна клітина організму має електричне поле, отримуючи електричну енергію в процесі переробки поживних речовин. Усе електричне поле клітин концентрується на плазматичній мембрані. Усередині та зовні клітини існує різниця зарядів: + або ‒. Коли клітина перебуває у стані спокою, її полі має стійку негативну величину.

Клітинна, або плазматична мембрана&nbsp;&mdash; це еластична молекулярна структура, що складається з білків та ліпідів. Вона відокремлює вміст клітини від зовнішнього середовища та міжтканинної рідини, забезпечуючи її цілісність. Мембрана регулює обмін речовин між клітиною та навколишнім середовищем, тобто міжклітинною рідиною, яка містить амінокислоти, цукри, жирні кислоти, гормони, коферменти, ензими, солі, іони калію, натрію, міді, цинку, хлору тощо. А всередині клітини існує висока концентрація іонів калію та різних органічних речовин. У молодому віці у клітинах та міжклітинній рідині міститься достатня кількість води.

Єдиний електричний шлях отримання поживних речовин з міжклітинної рідини в клітину&nbsp;&mdash; це калій-натрієвий насос, який забезпечує клітину зарядженими іонами калію, натрію, хлору та іншими іонами. Існує ще другий, рецепторний шлях, який &laquo;проносить&raquo; через мембрану великі органічні структури: аміноскілоти, глікозозаміноглікани, ензими, гормони, ДНК та інші, що не мають заряду. Вода проходить через аквапорини, а також білки-переносники для глюкози, різних груп амінокислот та багатьох іонів.

Калій-натрієвий насос у молодому віці працює ефективно. Органічні структури досить важкі, але вони легко продавлюються в клітину, тільки коли мембрана дуже пластична і міжклітинної рідини достатня кількість білків переносників. З віком еластичність мембрани зменшується, клітина бере більше цукрів та амінокислот для забезпечення себе енергією, через що загусає внутрішньоклітинна рідина. Також погіршується якість міжклітинної рідини, яка під впливом зовнішніх факторів, незбалансованого харчування, стресу та процесу глікації густішає і стає в&#39;язкою. Це призводить до заломів, застиглої, важкої міміки та зниження пропускної здатності шкіри, у тому числі електричної складової.

У нормальному стані основна функція калій-натрієвого насосу&nbsp;&mdash; підтримка концентрацій заряджених іонів з обох боків плазматичної мембрани. За один цикл викачується 3&nbsp;іони натрію з клітини і закачується 2&nbsp;іони разом з поживними речовинами міжклітинної рідини калію в клітину проти електрохімічного градієнта вказаних іонів. У міру виходу калію з клітини електричне поле наростає, і напруженість досягає такого значення, коли потік калію через мембрану припиняється. Коли цикл роботи насосу закінчено, іони та АТФ, які не здатні &laquo;прорватися&raquo; через мембрану самостійно, не можуть потрапити в клітину, допоки знову не зміститься потенціал або спрацює зовнішній подразник. Рецепторні обмінні процеси залежать від іонних і також уповільнюються. Дефіцит поживних речовин у клітинах та тканинах уповільнює метаболізм та процеси синтезу. Зменшується якість та структура клітин, через що відбувається процес старіння та скорочення довжини життєвих циклів клітин.

За експерименти з ліпідними мембранами болгарський академік Еберхард Нойман, якого вважають батьком-засновником теорії електропор, отримав у 2006 році премію Інституту біофізики Болгарської академії наук та звання почесного доктора наук. Але експерименти почали проводити набагато раніше, вони сприяли розробці теорії освіти та розвитку провідних пір у клітинах. Метод заснований на тому, що ультракороткі імпульси струму високої напруги оборотно збільшують проникність біомембран, не ушкоджуючи їх. А значить, якщо в електричне поле з різницею потенціалів порядку сотень мілівольт помістити двошарову ліпідну мембрану, вся різниця потенціалів виявиться сконцентрованою на мембрані, яка має настільки високий опір, що її можна розглядати як непровідний струм діелектрик. Таке поле викликає локальну перебудову в бішаровій мембрані; ліпіди сплощуються і розвертаються, утворюючи наскрізний водяний канал&nbsp;&mdash; електропору.

Можливі дві основні конфігурації таких пір&nbsp;&mdash; гідрофільна та гідрофобна. У гідрофобній порі стінки пори вистелені ліпідними &laquo;хвостами&raquo;, через які проходять гормони, фосфоліпіди та інші водонерозчинні речовини. А в гідрофільній порі фосфоліпідними головами продавлюються амінокислоти, цукри та інше. Середній діаметр електропор становить приблизно 0,5&nbsp;нм.

Пори в клітинних мембранах вперше сфотографували за допомогою електронної мікроскопії американські вчені Дунг Чанг та Дуглас К. Ріїз та опублікували в журналі &laquo;Біофізика&raquo; у липні 1990&nbsp;року. На знімку виразно було видно множинні пори.

Така електрообробка сприяє перенесенню макромолекул через мембрани, розмір яких у рази перевищує діаметр електропор. На прикладі транспорту молекул ДНК до клітини було доведено, що під дією поля мембрана здатна розширювати пори, які потім приблизно за 100&nbsp;секунд повертаються до вихідного стану. Електричне поле буквально вдавлює ДНК у малу пору мембрани, при цьому розширюючи її.

Електропорація&nbsp;&mdash; фізичний, а не біохімічний метод, і це обумовлює його широке застосування: він здатний відкривати діючі канали між клітинами шкіри, подібні до електропорів у клітинних структурах.

Останнім десятиліттям електропорацію почали широко застосовувати в медицині для впровадження лікарських препаратів через шкіру. Більш широке застосування цього методу в косметології, оскільки він дозволяє посилити транспорт поживних речовин не лише заряджених іонів&nbsp;&mdash; калію, натрію, цинку та інших, а й макромолекул&nbsp;&mdash; ензимів, фітоестрогенів, пептидів, амінокислот і похідних гіалуронової кислоти. Електропорація лежить в основі кількох методик трансдермального перенесення речовин, яку називають неінвазивна мезотерапія, безголкова мезотерапія або безін&#39;єкційна мезотерапія, дермоелектропорація.

Окремо варто відзначити аквафорез&nbsp;&mdash; це комплексний метод, що включає поетапний вплив кількох методик в одну процедуру, а саме: лазеротерапію, електропорацію, інтерференцтерапію і лімфодренаж. Його застосовують для неінвазивного трансдермального перенесення активних речовин при корекції вікових змін шкіри та терапії целюліту.

Електропорація впливає трансдермально, якщо правильно підготувати шкіру до процедури&nbsp;&mdash; усунути гіперкератоз, зволожити верхній роговий шар, посилити власну ферментацію шкіри. Для цього необхідно провести процедуру з певними етапами. Залежно від віку та типу шкіри, першим етапом слід вибирати легкий АНА або ензимний пілінг. Можна провести м&#39;яку дермабразію без пошкодження шкірних покривів, тільки для усунення гіперкератозу, або карбоновий пілінг.

За дотримання правильної покроковості процедури ми отримуємо більш ефективні глибокі діючі канали та впровадження активних речовин, навіть макромолекул у рази більших за електропори, безпосередньо в клітину. Такий протокол дозволить не збільшувати час впливу струмами і виключить тривалу гіперемію та ускладнення у вигляді телеангіектазій після процедури.

Така процедура має низку протипоказань:

● захворювання нервової та серцево-судинної системи;

● наявність кардіостимулятора;

● онкологія, цукровий діабет;

● гострі інфекційні захворювання;

● вагітність;

● пошкоджена та запалена шкіра;

● наявність штифтів та металевих конструкцій у ротовій порожнині.

Препарати для електропорації підбирають залежно від естетичної задачі, що вирішується.

● В антицелюлітних та ліполітичних засобах, як правило, є органічний кремній, левокарнітин, фосфатидилхолін, екстракт артишоку.

● Для відновлення гідробалансу використовують гіалуронову кислоту.

● Антиоксидантну дію мають такі компоненти, як DMAE, X-ADN, аскорбінова кислота, поліфеноли.

● Виведенню токсинів із тканин сприяє пептид глутатіон.

<img alt="" src="https://api.bhub.com.ua/upload/cosmetology-post-content/files/1/12/e02.jpg" style="width: 400px; height: 341px;" />

Важливо не застосовувати косметичні засоби з іонами металів срібла та золота, рослинні та мінеральні олії, синтетичні агресивні компоненти, такі як диметикон та важкі консерванти формальдегіди, DEA (етаноламіни), синтетичні віддушки та ароматизатори, ефірні олії&nbsp;&mdash; вони здатні викликати запальні та алергічні реакції на шкірі, а також можуть бути фототоксичними і призвести до порушення меланогенезу, викликати гіпер- або гіпопігментацію. Усі ці компоненти під дією електропарації проникатимуть не лише в глибокі шари шкіри, а одразу в клітини. Електропорація не пропускає надто великі та небезпечні інгредієнти та молекули усередину клітини.

За дотримання всіх запобіжних заходів і покроковості процедури електропорація стимулює обмінні процеси, сприятливо впливає на синтез фібрилярних білків, що відповідають за еластичність і пружність шкіри,&nbsp;&mdash; еластину і колагену, забезпечує гідратацію шкірних покривів. Методику застосовують для лікування шкіри голови, при порідінні волосся та облисінні. Вона ефективна для відновлення шкіри після агресивних хімічних процедур. З її допомогою нормалізується кровообіг та гідроліпідний баланс шкірних покривів, прискорюється процес регенерації тканин та росту волосся.

&nbsp;

Література 

1. Альбертс Б., Брей Д., Льюис Дж. и др. Молекулярная биология клетки. В 3-х т.т. М., Мир, 1994.

2. Геннис Р. Биомембраны. Молекулярная структура и функции. М., Мир, 1997

3. Weaver, J. C., and Y. Chizmadzhev. 1996. Theory of electroporation: A review.&nbsp;Bioelectroch Bioener&nbsp;41:135-160.

4. Безуглый А.П., 2008. Аквафорез&nbsp;&mdash; возможности неинвазивной мезотерапии. &laquo;Нувель эстертик&raquo; №6:170-179.

5. Weaver, J. C. 1993. Electroporation&nbsp;&mdash; a general phenomenon for manipulating cells and tissues.&nbsp;J Cell Biochem&nbsp;51:426-435.

6. Klenchin, V. A., S. I. Sukharev, S. M. Serov, L. V. Chernomordik, and Y. A. Chizmadzhev. 1991. Electrically induced DNA uptake by cells is a fast process involving DNA electrophoresis. Biophys J 60:804-811.

7. Гинтаутас Саулис 1, Рита Сауле, Размер пор, создаваемых электрическим импульсом: микросекундные и миллисекундные импульсы. Журнал &laquo;Биохимия и биофизика&raquo;, 2012, декабрь

Уперше опубліковано в журналі PRO Cosmetology by &laquo;Косметолог&raquo; №2, 2021

Ефективно омолоджуюча та інтенсивно зволожуюча процедура