Діагностика та лікування новоутворень у дерматологічній практиці

Ольга Василенко , лікар вищої категорії, пластичний хірург, головний лікар клініки пластичної хірургії Інституту дерматології та косметології доктора Богомолець, дійсний член ВАПРЕХ, ОПРЕХ та LARSO

Для пацієнта слово «новоутворення» завжди звучить досить тривожно, тому завдання лікаря – призначити максимально інформативну діагностику та ефективне лікування. Частково це пов'язано з психологічним підтекстом терміна, який досить часто використовується в онкології, викликаючи неприємні асоціації. Але ми як фахівці у сфері медицини розуміємо, що якщо вчасно не полікувати навіть дуже просте захворювання, то рано чи пізно на нас чекають несприятливі наслідки для здоров'я пацієнта.

Поговоримо про новоутворення шкіри, що найчастіше зустрічаються в дерматологічній клініці.

Піогенна гранульома

Піогенна гранульома ( Granuloma pyogenum ), або ботріомікома, телеангіоектатична гранульома, піококкова гранульома, доброякісна гранульома на ніжці, - це пухлиноподібне утворення, воно поодиноке, безболісне, округлої форми, невеликого розміру. Вражає шкіру та слизову оболонку порожнини рота.

Етіопатогенез: Піогенна гранульома – не пухлина, а реактивна відповідь організму на механічну травму, інфекцію (золотистий стафілокок, змішана мікрофлора), лікування ретиноїдами, гормональні зміни. Течія у патології хронічна. Більш рідко розвивається на основі полум'яного невуса або телеангіектазій.

Під впливом травмуючих факторів новоутворення швидко збільшується в розмірах - від горошини до 1-1,5 см в діаметрі . Воно має щільну еластичну консистенцію, гладку або зернисту поверхню (схожа на ягоду малини), іноді буває відносно тонкою ніжкою. Колір у новоутворення яскраво-, темно- або синюшно-червоний, досягаючи навіть темно-коричневих відтінків, може бути покритий жовтувато-бурими скоринками, залежно від локалізації. На долонях і підошвах піогенна гранульома найчастіше оточена обідком епітелію, що відшаровується. При травмуванні легко кровоточить, шкіра довкола гіперемована, пастозна, набрякла. При тривалому перебігу та відсутності травми може мимоволі зменшуватись із формуванням фіброми.

Диференціальна діагностика та постановка діагнозу: Діагноз ставиться на підставі клінічної картини та анамнезу. Доказом є гістологічне дослідження. Диференціальна діагностика проводиться між гемангіомою, базаліомою, плоскоклітинним раком та вузловою формою меланоми.

Лікування: Раніше лікування полягало в хірургічному висіченні новоутворення. Останнім часом найчастіше застосовується комбіноване видалення – радіохвильове, з контактною кріодеструкцією ранового ложа. Проведення гістологічного дослідження є обов'язковим.

Прогноз: Тривалість загоєння – від 2 тижнів до 1 місяця, залежно від розмірів освіти та стану здоров'я загалом. Рецидив буває дуже рідко.

Ангіокератома

Ангіокератома ( Angiokeratoma ) – скупчення тонкостінних кровоносних судин, покритих бородавчастим шаром шкіри. Зовні проявляється капілярною судинною мальформацією.

Візуальні ознаки: Ангіокератома утворюється стійкими субепідермальними капілярними розширеннями та зміною епідермісу з явищами гіперкератозу, папіломатозу та акантозу. З'являється у вигляді м'яких вузликів рожевого та червоного кольору, іноді із синюшним відтінком, діаметром від 1 до 6 мм. Через деякий час на поверхні з'являється кератоз, а в підставі тонким обідком може просвічувати судинна частина освіти.

Клінічні форми ангіокератом:

• ангіокератома мошонки або вульви (хвороба Фордайса) - множинні невеликі судинні вузлики (1-4 мм) червонувато-синюшного кольору, розташовані на мошонці у чоловіків і на слизовій оболонці піхви у жінок, іноді вздовж поверхневих вен на шкірі великих губ;

• ангіокератома обмежена - судинні вузлики неправильної форми, розміром 2-5 мм, з явищами гіперкератозу, від темно-червоного до насичено-чорнильного кольору, що розташовуються в основному на шкірі нижніх кінцівок (стегна, гомілки, стопи), при травмуванні кровоточать;

• ангіокератома Мібеллі (обмежена невоїдна ангіокератома пальців) – дрібні судинні цятки червоного кольору, що височіють над рівнем шкіри, які поступово збільшуються в розмірах до 4–5 мм, покриваючись гіперкератозом та набуваючи більш темного кольору; вкрай рідко в місцях травматизації з'являються виразки; розташовуються на пальцях кінцівок;

• ангіокератома солітарна папульозна – вузлики темно-червоного або синюшно-чорнильного кольору, що височіють над навколишньою шкірою, з вираженою бородавчастою поверхнею;

• ангіокератома Фабрі (дифузна ангіокератома тулуба) – множинні кератизовані судинні вузлики розміром із шпилькову головку, темно-червоного кольору, що розташовуються на губах, мошонці, щоках, в аксілярних областях, пупковій ділянці, на пальцях; у 20% пацієнтів виражені симптоми поліневриту (біль у кінцівках, животі); при поглибленому дослідженні у крові та сечі визначаються тригексоцераміди.

Диференціальна діагностика та постановка діагнозу: Клінічна діагностика проводиться на підставі дерматоскопії, клінічних проявів та анамнезу. Диференціальна діагностика проводиться між веррукозною гемангіомою, лімфангіомою, меланомою. У випадку, що передбачає ангіокератом Фабрі, проводиться дифдіагностика з хворобою Рандю-Ослера (спадковою геморагічною телеангіектазією).

Лікування: Полягає в лазерному, радіохвильовому видаленні, електрокоагуляції. Також можна використовувати комбіновані методи терапії.

Прогноз: Тривалість загоєння – від 10 до 20 днів. Несприятливий прогноз у гомозиготних чоловіків можливий летальний кінець від уремії або інсульту віком до 40 років.

Кератоакантома

Кератоакантома ( Keratoaсantoma ), або доброякісна акантома, вегетують сальні кісти, псевдоепітеліома, псевдокарциноматозний молюсок, пухлиноподібний кератоз, епітелієподібна веррукома, - це доброякісна епітеліальна пухлина, возвышающаяся пухлина. Належить до факультативних передракових захворювань.

Етіологія: Механічна травма, УФО, іонізуюча радіація, імуносупресія, хімічні подразники, генетична схильність, вірусна інфекція (ВПЛ типів 9, 16, 19, 25, 37). Для кератоакантом характерна стадійність розвитку: прогрес (період зростання), стабілізація (латентна фаза), інволюція (регрес).

Візуальні ознаки та патогенез: Напівкулястої форми, з кратероподібним западенням та роговими масами в центрі. Починається з появи щільного вузлика, заповненого по центру роговими масами, який за 3-4 тижні досягає розмірів 2-3 см у діаметрі. Через 1,5-3 місяці пухлинний вузол може спонтанно зменшитися в розмірах, рогові маси відпадають, згодом може утворитися грубий рубець.

Клінічні форми кератоакантом:

• типова (молюскоподібна, кратероформна) – куполоподібний солітарний вузол із щільним валиком у підставі, 1–2 см у діаметрі, з кратероподібним заглибленням у центрі, заповненим роговими масами, що легко відокремлюються;

• стійка – візуально подібна до типової, але розвиток – понад 1 рік;

• гігантська – ідентична перша, але має діаметр більше 2 см;

• рецидивуюча – кератоакантома, що розвивається після первинного видалення, має великі розміри, тривалий перебіг, здатна до озлоякісності.

Диференціальна діагностика та постановка діагнозу: Основується на клінічній картині, анамнезі та дерматоскопії. Диференціальна діагностика проводиться між плоскоклітинним раком шкіри (ПКК), метастазами в шкіру раку внутрішніх органів, виразкою формою базаліоми, старечою та себорейною кератомами.

Лікування: Лазерне, радіохвильове видалення, електрокоагуляція, комбіноване лікування, контактна кріодеструкція та хірургічне висічення з обов'язковим гістологічним дослідженням.

Профілактика: Захист від УФО, контактів з хімічними подразниками (мінеральні олії, бензин, вугілля тощо), виключення травматизації.

Прогноз: Сприятливий чи відносно сприятливий.

Для лікаря-дерматолога потрібно вміти диференціювати новоутворення шкіри при дерматоскопії та візуальному огляді, а також відповідально ставитися до методів діагностики, не нехтувати консультаціями з колегами, у тому числі з інших галузей медицини. Постійне вдосконалення своїх професійних навичок та знань важливе, тому що кожен клінічний випадок є унікальним, як і сам пацієнт, якому ми зобов'язані надати якісну медичну допомогу.

Вперше опубліковано: Les Nouvelles Esthetiques Україна, №3 (79), 2013